Закрыть
Про нас
Сайт «Кримський терен» - проект Українського культурного центру в Криму. Український культурний центр (УКЦ) був заснований 7 травня 2015 року. Ціллю його створення є збереження української мови й культури на півострові, долучення до історії, традицій, творчості українського народу. Працювати в цьому напрямку складно, але українська приказка вчить: «Як без дiла сидiти, можна обдубiти!»
Поддержать проект




Невизнана депортація

Трагедія лемків
Ірва Кремінь
Ірва К.
12.09.17
0
Депортації – важливий доказ злочинної суті комуністичного режиму, який не рахувався із людськими життям. Цей режим, як раніше нацистський, має бути засуджений на міжнародному рівні. І саме українці та поляки, які зазнали від нього найбільших втрат та чинили йому найактивніший спротив, мають бути ініціаторами цього засудження.

Із заяви Українського інституту національної пам'яті з нагоди 70-х роковин початку депортацій українців та поляків


были Лемкы
былы гори
были лісы
были просторы
пішли Лемкы
плакалы горы
пропалы лісы
зосталы лем просторы
Стефанія Тохтановська, с. Білянка, п-т Горлиці.
(Церковній календар на 1994 рік. – Сянок, 1993).

Не дивуйтеся, у вірші не має помилок. Його написано лемківською говіркою – це один з архаїчних говорів карпатської групи південно-західного наріччя української мови.

Софія Федина, голова Світової федерації українських лемківських об’єднань, так пояснює ситуацію з говіркою: «Перш за все наголошу, що є лемківський діалект УКРАЇНСЬКОЇ мови. І кожному населеному пункту були і є характерні свої особливості вимови, окреслення тих чи інших понять. Проте діалект — це жива субстанція, яка постійно змінюється, і НЕ претендує на статус офіційної мови. Українська мова багата діалектами — кожний історико-етнографічний реґіон має свій. Творення окремої лемківської мови на противагу українській має на меті заперечити українське коріння лемків, забути вигнання лемків з рідної землі через їх українську сутність і створити неіснуючу субстанцію. А говірку дідів-прадідів треба плекати і пам’ятати — бо це наша спадщина і наш колорит».

Ми з болем співаємо “Плине кача по Тисині”, та забуваємо про людей, що її співають не одне покоління. Можливо ви знаєте про кого я веду мову, проте, мабудь, більшість навіть не здогадується…

Лемки – це етнографічна група українців, що мешкали в Карпатах (по обох схилах Східних Бескидів) між ріками Сяном і Дунайцем у межах сучасної Польщі, та на північний захід від ріки Уж у Закарпатті до ріки Попрад у Словаччині. Назву лемків виводять від часто використовуваного ними в розмові слова «лем», що значить «тільки» (лише); самі ж лемки називають себе русинами або руснаками.

В ці дні, 73 роки тому, коли вже внаслідок Другою світової війни почали змінюватись кордони, польський комітет національного визволення уклав міжнародну угоду з УРСР «про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». Відповідно до цієї угоди відбувся «бартер» людьми у 1944–1946 рр.:  українці, що проживали у межах повоєнної Польщі, підлягали виселенню в Україну (в т. ч. і лемки) в обмін на поляків, які переїздили з України до Польщі. Акція проходила в чотири етапи. Спочатку, щоб спонукати лемків до переселення, використовувалися заохочення (звільнення від всіх податків і страхових оплат, а також анулювання всіх прострочених платежів), потім створювалися нестерпні умови – постійні залякування, непоодинокі вбивства, грабунки…

Депортованих на весні 1945 року в Україну лемків намагались заслати якнайдалі на схід і південь, у Запорізьку, Ворошиловградську (тепер Луганська), Сталінську (тепер Донецька), Дніпропетровську, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську та Одеську області. Горянам-лемкам було нелегко адаптуватися до життя в степу. Згодом вони повтікали в галицькі області й живуть переважно на півдні Львівської, на півночі Франківської, на півдні Тернопільської областей, там, де більш-менш ландшафт нагадує Лемківщину.

6 травня 1947 р. уряди ПНР і УРСР оголосили спільну заяву про закінчення переселення поляків з території УРСР до Польщі і українського населення з території Польщі до УРСР.

Після цього відразу розпочалась операція «Вісла» – етнічна чистка, здійснена за рішенням партійного і державного керівництва СРСР, Польської республіки та ЧСР. ЇЇ метою було примусова, депортації українців з їхніх етнічних територій, — Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, (захід теперішньої Польщі) — на території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині, так звані «повернені території». Офіційно вона тривала три місяці,  а на практиці – аж до кінця 1948 року.

Загалом близько 120 тисяч лемків було вирвано з коренем з рідної землі…

Слід також нагадати, що 3 серпня 1990 року сенат Польщі своєю ухвалою засудив акцію «Вісла». Таким чином демократичні політики хотіли усунути запроваджений нею поділ громадян країни на два сорти. «Зважаючи на наявність українців в Польщі, – зазначається в заяві, – особливого значення набирає взаємне пізнання, порозуміння та поєднання поляків та українців… Сенат Речі Посполитої засуджує акцію “Вісла”, в якій було застосовано притаманний для тоталітарних режимів принцип колективної відповідальності».

Україна так і не визнала факту депортації лемків з Польщі, вони не отримали якогось спеціального статусу, – зазначає журналіст радіо «Свобода» Марія Щур.

Так багато скалічених доль, загублених життів… То чи варто дивуватися не любові до комуністів серед українців? Наша пам`ять – це наш зв’язок з предками, нашим корінням.

Ірва Кремінь

Світлини: ukrainianpeople.us, ternopil.te.ua. zakarpattya.net.ua

 

Комментарии