Закрыть
Про нас
Сайт «Кримський терен» - проект Українського культурного центру в Криму. Український культурний центр (УКЦ) був заснований 7 травня 2015 року. Ціллю його створення є збереження української мови й культури на півострові, долучення до історії, традицій, творчості українського народу. Працювати в цьому напрямку складно, але українська приказка вчить: «Як без дiла сидiти, можна обдубiти!»
Поддержать проект




Зустріч на кладовище

Повернення в минуле
Olenka
Оlenka P.
14.08.18
0
Письменнику Чирикову, який декілька років прожив в Криму на своїй дачі, виповнилося 154 роки. За декілька місяців до цього мені вдалося покласти квіти на його могилу в Празі.

Кримський дачник  

Євген Миколайович Чириков (1864–1932), який народився в Казані, недовчився в місцевому університеті, був арештований за революційний активізм, брав участь в обох революціях, а потім більше 10 років прожив в  Празі. Ще він написав купу книжок, встиг пожити в Криму, бо мав дачу в Батілімані неподалік від Севастополю. Це було в канун Жовтневої революції та в роки Громадянської війни.

Така дивна табличка на вході на православну частину Ольшанського кладовище: “Здесь почетное кладбище красноармейцев”….

 

В еміграцію він виїхав у 1920 році – з більшовиками йому було не по дорозі, хоча Євген Миколайович й вважався письменником демократично-революційного напрямку, водив дружбу з Горьким, Купріним, Буніним. Він експериментував в різних жанрах, навіть вірши писав, як правило, в соціально-проблематичному ключі зі співчуванням до пересічної людини. Герої Чирикова вирішували щоденні проблеми людей середнього класу, російської інтелігенції дореволюційного розливу. Оповідання були наповнені легкими діалогами, любовними колізіями, фольклорними елементами, світлим гумором. За ними дуже ясно висвітлюється образ їх автора: сім’янина, батька, потім дідусеві, любителя природи, веселої компанії, повноцінного життя.

Празький некрополь

Мені давно хотілося побувати на його могилі на Ольшанському кладовищі. Ви любите кладовища? Я маю на увазі в культурно-історичному сенсі? Це безумно цікаво! Особливо, коли потрапляєш в інше місто, а ще краще інший регіон чи країну. Так створено наше життя, що головна його загадка невід’ємна від смерті. Й хай на кладовище вона майже ніяк не розкривається, але вигляд могильних каменів, епітафій, пам’ятників задають особливий філософський настрій, що пов’язує з минулим… Своїм чи загальнолюдським, дивлячись на те, як довго кладовище збирає своїх мешканців. А тут уявіть: перші згадки про Ольшанське кладовище відносяться до 17 сторіччя! Названо по селищу Ольшани,  біля якого воно з’явилося. Зараз це великий некрополь, якій розкинувся на десятках гектарів, де між гігантських дерев, знаходиться сотні тисяч поховань. Таке собі місто мертвих в місті живих.

Могили українців.

Колумбарій.

Зустріч

Фото чудового пам’ятника, що передає скорботу близьких – багатодітної родини, дружини-актриси, численних друзів, я бачила давно. Здавалося, що й сам пам’ятник буде легко знайти, бо він находиться поряд із церквою Успіння Богородиці. Але якщо то робити самостійно, можна й заблукати. Потрібно відразу правильно зорієнтуватися та прямувати до православної частини некрополя. На центральному вході купую квіти в горщику – така тут традиція, – вибрала чорнобривці. Ось й церква, й, дійсно, не можна не побачити скульптуру жінки, що вигнулася в горі, закинувши голову назад.

Прибираю на могилі – до мене хтось теж сюди приносив чорнобривці, ставлю чарочку місцевого вина, схожого на кагор. Сльози набігають самі собою. Сиджу, поминаю. Поряд могила Софії Миколаївні Товстої, теж дуже проста та скромна. Потім дізнаюся, що це – невістка відомого письменника. Роблю світлини інших могил: тут, як в музеї, кожний надгробок – експонат. Настав час прощатися, вже вечір, кладовище працює до 19-ї, потім зачиняється. Російськомовні працівники церкви теж згортають роботу. Заходжу – ставлю свічку. Борг пам’яті та пошани виконаний, сльози висохли, з легким серцем виринаю з минулого.

Олена Попова

Комментарии