Закрыть
Про нас
Сайт «Кримський терен» - проект Українського культурного центру в Криму. Український культурний центр (УКЦ) був заснований 7 травня 2015 року. Ціллю його створення є збереження української мови й культури на півострові, долучення до історії, традицій, творчості українського народу. Працювати в цьому напрямку складно, але українська приказка вчить: «Як без дiла сидiти, можна обдубiти!»
Поддержать проект




Театр для українців

Було та загуло?
Olenka
Оlenka P.
27.03.18
0
Кримський академічний український музичний театр – ще одна втрата після 2014 року, про яку можна сказати, що коли був – не помічали, не стало – помітили. Всесвітньому Дню театру присвячується.

ЗВІДКИ ВЗЯВСЯ

Український театр на півострові було створено на основі державного указу України наприкінці 1954 року, коли Крим увійшов до складу УРСР. Театр було переведено із Києва, тоді з’явилася перша назва – Кримський пересувний музично-драматичний театр. У 1956-му його назву суттєво змінили, додавши слово «український», потім театр ще не один раз потрохи перейменовували.

Зараз – це Державний академічний музичний театр Республіки Крим. На його сучасному сайті вже складно знайти прикметник «український», проте підкреслюється, що «театр має високохудожній репертуар, заснований на найкращих оповіданнях російської та закордонної класики». Твердою рукою було викреслено все, що довгі роки пов’язувало його з українською класикою: «Енеїда», «Наталка-Полтавка» та інші.  Але це не тільки такий собі сучасний мейн-стрім. Заслужений артист АРК Степан Ботвина каже, що по-справжньому українським театр був лише десять років, з 1955-го по 1965-й рік: «А з 1966 року — з моменту постановки оперети російською мовою «Роз-Марі» — став двомовним. Але я вважаю, що це було не від кращого життя…» (з архіву мистецтвознавця Тетяни Білової).

БУЛИ АНШЛАГИ

Зінаїда Чеботар працювала разом із чоловіком у театрі з 1977 по 1990 роки. Зараз живе в селі Стара Збур’ївка на Херсонщині. Вона підтверджує, що української мови на кримських підмостках завжди було замало.

— Коли ми приїхали, то майже всі спектаклі йшли російською мовою. Почали ставити оперету російською мовою, але український театр відрізняється від  російського так само, як і культура. Хоч нас і хочуть переконати, що ми один народ. І в опереті українські артисти  виглядали не зовсім добре, так же, як і вимова, але глядач був не дуже вимогливим. Театр був популярним. Були аншлаги, були хороші актори, такі, як Микола Андрусенко,  Микола Бондаревський, Володимир Чеботар. З успіхом йшла опера «Запорожець за Дунаєм».  Чеботар грав Карася, а я Одарку, Андрія співав Бондаревський… «Сорочинська ярмарка» мала успіх, «За двома зайцями», «Севастопольський вальс» російською мовою.

Пані Зінаїда вважає, що театр почав «умирати» з розвалом Радянського Союзу.

— Коли зовсім стало скрутно з українським репертуаром, я ходила до Багрова в обком, він сказав: «Та мені б ваші проблеми! Грайте хоч на грузинському!» Відразу стало ясно, що питанням українського театру ніхто не переймається. Коли мене обрали депутатом, а там й секретарем, я на першу ж сесію запланувала звіт директора театру про український репертуар. Але прийшов новий главреж, і я мала бесіду з ним і зрозуміла, що театр занепадає і не має зиску в ньому залишатися. Ми вирішили поїхати геть.

ЦЕ БУЛО МОЄ ЖИТТЯ

Ніко Лапунов, актор, режисер, художник, якій працював в Українському театрі у 2002–2013 рр., теж вважає, що тільки на початку свого існування він був справді українським. «Ми грали залишки того українського репертуару, –розповідає він. – Але більша частина вистав була російською мовою. Не знаю, чи то через російськомовного глядача?» На питання, про  україномовні спектаклі Ніко пригадав «Наталку-Полтавку», «Майську ніч», «Фараонів», «Циганку Азу», «Енеїду». Він підкреслив, що у процентному співвідношенні українських було 20–25%.

– Це було все моє життя, – каже він. – У цьому театрі я став актором, режисером та художником. Найяскравіші спогади? Не знаю, майже все, що пов’язано з цим театром – було яскравим. А найголовніше – це люди, особистості. Працівники театру, які жили театром, професіонали своєї справи. Але таких залишилося дуже мало. Дехто звільнився, деяких звільнили, інших вже нема з нами.

ЯКІСТЬ Й ЩЕ РАЗ ЯКІСТЬ

Володимир Косов, діючий режисер театру, заслужений діяч мистецтв РК, лауреат Премії АРК:

– Основний репертуар театру залишився і йде на нашій сцені й досі. Це оперети, мюзикли, рок-опери, до речі, багато з них написано українськими авторами. Те, що стосується вистав, що йшли українською мовою, деякі ми списали через їхню старість і погану якість, деякі зберегли. До 2014-го року в репертуарі їх було-то всього чотири. З тих що, залишилися в репертуарі, потребують капітального відновлення. Просто на перші три роки у нас було завдання максимально наповнити репертуар свіжими спектаклями і, схоже, з цим завданням ми впоралися. У найближчій перспективі зробити оновлення наших старих постановок.

Олена ПОПОВА

 

 

 

 

 

 

 

Комментарии