Закрыть
Про нас
Сайт «Кримський терен» - проект Українського культурного центру в Криму. Український культурний центр (УКЦ) був заснований 7 травня 2015 року. Ціллю його створення є збереження української мови й культури на півострові, долучення до історії, традицій, творчості українського народу. Працювати в цьому напрямку складно, але українська приказка вчить: «Як без дiла сидiти, можна обдубiти!»
Поддержать проект




«Шевченкопад» в Криму

Хто зацікавлений та навіщо?
Павлюченко Микита
Микита П.
09.03.18
0
Власне, цей інформпривід трохи штучний: поки що розмови про демонтаж пам’ятників Тарасу Шевченко на території Криму є тільки розмовами. Але виникають вони із певною регулярністю. Чому це відбувається та чи слід чекати реальних дій?

“Крым всегда будет русским, украинским, крымскотатарским…”

 Володимир Путін, 18.03.2014 р., із “кримської промови”

 Останнього разу думка про необхідність знищення пам’ятників пролунала десь місяць тому з терен інтернет-видання “Крымское эхо”, що до 2014 року виконувало роль такого собі інтелектуального органу поміркованого сепаратизму, а іноді — розкручувало пана Аксьонова. Тепер це збіговисько абсолютно ура-патріотичної публіки, причому маргінального сорту. Засновниця та редакторка сайту пані Крівопустова (що творить під псведо Гаврілєва) пишається статусом нібито “народної газети”, підкреслюючи, що авторами публікацій є пересічні громадяни. Але це добра міна при поганій грі: здається, просто нема тепер спонсорів у видання, от і доводиться користатися текстами “з народу”.

І от один такий активіст Н. Орлов, власне, підіймає стогін: скільки ще будуть стояти нібито нав’язані свого часу українською владою монументи Шевченка у містах Криму (Сімферополі, Ялті, Євпаторії)? Та як вихід пропонує їх знищити та замінити хоча б в одному випадку на відповідне вшанування пам’яті… Олеся Бузини.

Ну що тут можна сказати? На думку спадає абсолютно анекдотична історія про те, як 2014 року місцеві діячі прибрали із назви Кримської республіканської універсальної наукової бібліотеки згадку про Івана Франка. Але… не пройшло і місяця, як з Москви, із самої Адміністрації президента Путіна прийшов окрик та вимога повернути все, як було. Чому? А тому, що на відміну від місцевих маргіналів у російському керівництві сидять люди, що розуміють причинно-наслідковий принцип розвитку подій. Уявимо собі: зняли Франка з назви, дали б “добро” на знос пам’ятників Шевченку, тому ж Франку та Лесі Українці, перейменували б відповідні вулиці, бульвари та парки — ця інформація розійшлася б по світові, чий би імідж — і без того вже достатньо сумнівний — постраждав би ще більше? Ну, не Аксьонова та Константинова, а саме Путіна, при якому таке можливе. Тут і ЮНЕСКО могло своє слово сказати та було б воно неприємним.

Є, щоправда, аргумент, що от, ані Шевченко, ані Франко ніколи у Криму не були — то чого ставити їм монументи? Але й Леніна в Криму не було ніколи, та й Пушкін не був у всіх російських (і не тільки) містах, де вшанована його пам’ять. Перейменування т. зв. Саду Шевченка було на початку 90-х у Санкт-Петербурзі, але тоді повернулися до історичної назви — Румянцевській, але нікому не прийшло в голову перейменовувати вулицю Шевченка у цьому місті чи таку саму набережну у Москві та зносити встановлений на неї пам’ятник.

Отже, нема команди з Москви та й не буде — подивиться на наш епіграф, це сказано — і це дороговказ для Аксьонова та інших. А теревенити маргіналам на шпальтах відставної “народної газети” можна скільки завгодно. Це теж прояв відповідного рівня культури та виховання.

 Микита Павлюченко

 

 

 

Комментарии