Закрыть
Про нас
Сайт «Кримський терен» - проект Українського культурного центру в Криму. Український культурний центр (УКЦ) був заснований 7 травня 2015 року. Ціллю його створення є збереження української мови й культури на півострові, долучення до історії, традицій, творчості українського народу. Працювати в цьому напрямку складно, але українська приказка вчить: «Як без дiла сидiти, можна обдубiти!»
Поддержать проект




Накримилось

Пісня сучасного кримського автора
Olenka
Оlenka P.
10.09.17
0
Пісню журналіста, поета, співака Віктора Качули взято з газети "Кримська світлиця", яка в електронній версії продовжує свою роботу.

Віктор КАЧУЛА
НАБОЛІЛО У ДУШІ, НАКРИМИЛОСЬ…

Наболіло у душі,
наКРИМилось,
Мов у душу Чорне море
вилилось.
От і солоно, і гірко —
не від хвиль,
а від слів:
Налетіло вороння,
накаркало,
Що ми діти — не тієї
матері,
І що гнати треба з хати
мачуху —
до хохлів!

Приспів:
Не та мати, що родила,
А та мати, що ростила, —
Здавна люди так казали,
І таке в житті бувало:
Хоч під серцем не носила,
Та до серця прихилила, —
Що ж тобі,
невдячний сину,
було мало?..

Море в скелі тут віками
билося.
Скільки доль в тих хвилях
перемилося!
На козацьких чайках —
де Чумацький шлях —
ген — пливуть між зір…
А в степу,
між ковилами сивими,
Де ясир в неволю гнали
силою —
Проросли дівочі душі
мальвами —
Вище Кримських гір.

Приспів:
Не та мати, що родила,
А та мати, що ростила.
Дітям доленьки благала,
Море слізьми доливала.
А вони, якщо вертались,
Роксоланами вже звались…
Що ж тобі,
невдячна доле,
було мало?..

Та не квилила душа
услізнено —
В землю цю вростала хлібом
й піснею,
Білохатами і чорнобривцями-
кримченятами.
Ще — могилами
і обелісками —
Де навік землею й кров’ю
близькі ми.
Та невже ж тепер
хтось і звідти нас
виганятиме?!

Приспів:
Не та мати, що родила,
А та мати, що ростила.
На мозолях колихала,
Бо й сама не панувала.
Потом землю цю умила,
Дніпром вічним напоїла!
Що ж тобі,
невдячний Криме,
було мало?..

Всі ми в цьому світі діти
мамині.
Що ділити в ньому ще —
тобі й мені?
Материнські сльози?!
Удовиний біль?!
Чи сирітський плач?!
То чого ж забродами
безродними
Знов зі степу суне лихо
ордами?
Знову нашими синами
гордими
Смерть збира свій харч!

Приспів:
Не та мати, що родила,
А та мати, що ростила.
Вірі й правді научала,
На добро благословляла.
Тих синів жертовна сила
Від орди цей світ
прикрила!
Що ж тобі,
лукавий світе, —
усе мало?..

Наболіло у душі,
наКРИМилось,
Мов у душу Чорне море
вилилось.
От і солоно, і гірко —
не від хвиль,
а від слів:
Налетіло вороння,
накаркало,
Що ми діти — не тієї
матері,
І що гнати треба з хати…
— МАТІНКУ?!!

 

Комментарии