Закрыть
Про нас
Сайт «Кримський терен» - проект Українського культурного центру в Криму. Український культурний центр (УКЦ) був заснований 7 травня 2015 року. Ціллю його створення є збереження української мови й культури на півострові, долучення до історії, традицій, творчості українського народу. Працювати в цьому напрямку складно, але українська приказка вчить: «Як без дiла сидiти, можна обдубiти!»
Поддержать проект




Двієчники?

Кримчани не знають української мови
Olenka
Оlenka P.
15.09.17
0
Питання про українську мову з’явилось в ході засідання, присвяченого пам’яті професора ТНУ Олександра Івановича Губаря (1922–2003). Свій погляд на рівень знань української висловила Світлана Надєждіна, випускниця Київського національного університету ім. Т. Шевченко, колишня авторка «Кримської світлиці».

Студенти на зустрічі в КФУ 14.09.17.

Засідання зібрало на кафедрі української філології КФУ першокурсників, викладачів, письменників й декількох журналістів (в т. ч. іноземних). Коли слово дали Світлані Надєждіній, вона розповіла про свою участь в підготовці книги Олександра Івановича «Глибока дружби течія» та перейшла до презентації журналу «Наш Крим»:

–  В продовження міжнаціональної теми, яку професор Губар розвивав літературознавчою, викладацькою та перекладацькою діяльністю, я хочу представити вам новий журнал – міжнаціональний, кримський, який почав виходити в минулому році – «Наш Крим». В першому номері є  стаття про конференцію по Лесі Українки. Журнал друкується на бюджетні кошти, тираж – 500 примірників, розповсюджується по всіх бібліотеках Криму й вже став раритетним. Другий номер вже вийшов тиражом 1000 екземплярів. Зараз знаходиться в видавництві третій номер, верстається четвертий. Його засновники – державний комітет по справах міжнаціональних відносин й депортованих громадян Республіки Крим й Медіацентр імені Исмаїла Гаспринського.

Вона також розказала, що у Медіацентрі виходить багато газет й журналів різними мовами, а це значить, що міжнаціональна тематика в Криму присутня в видавничій сфері.

– Щодо українських вид

Німецький шпигун, тобто журналіст.

ань, – продовжила пані Надєждіна більш актуальне питання, напряму пов’язане з тематикою зустрічі. – Мова про видання в російському Криму української газети велася, в лютому цього року йшло обговорення, щоб така газета виходила. Мова велася на рівні Медіацентру з українською общиною Криму. Поки тільки на рівні обговорення, вибору назви газети. Ця газета буде не з

овсім українською мовою, тому що нинішні кримські українці більшості розмовляють російською мовою. Тому мови повинно бути мінімум 50 відсотків чи хоча б 25, так, як це робить грецька автономія. У них частина текста в газеті йде грецькою мовою, а решта – російською.

 

Тобто мова не йде навіть про всіх кримчан, які починаючи з середини п’ятдесятих, вивчали українську мову в школі, а суто про етнічних українців, що не зможуть прочитати на рідній мові декілька газетних сторінок. Дивна заява!  Тому ми попросили прокоментувати її завідуючого кафедрою Віктора Гуменюка, колишнього декана факультету української філології, якій зараз звузився до меж кафедри, зрозуміло, присутнього на зустрічі.

– Я думаю, що всі українці знають українську мову, навіть кримськи росіяни знають, – сказав він. – Й не треба, щоб це забувалося, мені здається. Треба це підтримувати. Вона була не права, я вважаю. Ніхто не каже, що треба протиставляти. Але є велика кількість російських газет, й, якщо українську робити, то треба, щоб вона була українською.

Головна частина засідання пройшла в класичному вигляді. Віктор Гуменюк розповів про наукову працю свого колеги, Олександра Губаря, якій приїхав до Криму у 1962-му, про книги, які той видавав. Про те, що його головний профіль досліджень був пов’язаний з творчістю Павла Тичини, також він збирав матеріали по українській культурі Криму. А його перша книжка – «Чорноморська хвиля» – була про українських письменників Криму другої половини ХХ століття, мала декілька перевидань. Дуже цікавими спогадами та думками про діяльність Губаря поділилися кримськотатарські філологи, підкреслив, що професор був таким собі мостом між українською та кримськотатарською культурами. Саме він написав  передмову до книги «Далекий і близький Шевченко» з перекладами Кобзаря кримськотатарською (Сімферополь, 1999).

Комментарии