Закрыть
Про нас
Сайт «Кримський терен» - проект Українського культурного центру в Криму. Український культурний центр (УКЦ) був заснований 7 травня 2015 року. Ціллю його створення є збереження української мови й культури на півострові, долучення до історії, традицій, творчості українського народу. Працювати в цьому напрямку складно, але українська приказка вчить: «Як без дiла сидiти, можна обдубiти!»
Поддержать проект




Два столика

Музей Лесі Українки
Olenka
Оlenka P.
14.02.18
0
Два столика у куточку, – так зараз виглядає експозиція Музею Лесі Українки в Ялті. Приміщення на другому поверсі, де раніше було розташовано музей письменниці, вже два роки зачинено на ремонт. До 100-річчя з дня народження Лариси Косач (Лесі Українки) в Ялті було відкрито пам’ятник, може, до її 150-річчя, яке буде через три роки, нарешті зроблять ремонт?

Маслянка з намистом

Маленькі столики-тумби примостили серед експозиції першого поверху, яка присвячена Ялті XIX сторіччя.  Алла Фролова, завідуюча відділом «Музей Лесі Українки» (відноситься до Ялтинського історико-літературного музею), яка проводить мініекскурсію по мініекспозиції, розповідає, ніби пригадуючи, про експонати:

– Ця маслянка, а ще є чайник, – це з сім’ї Косачей, їх передала біограф Лесі Українки Тамара Скрипка, яка проживала в США,. Вона спілкувалася в радянські часи з Ізидорою, молодшею сестрою Лесі, й нам потім подарувала. Її гранатове намисто, носові хусточки…  Меморіальних речей більше немає. Є прижиттєві видання поетичних збірок, інші книги.

Відокремлюють три періоди приїздів Лесі Українки до Криму: 1890–1891, 1897–1898, 1907–1908. Кожному з них в Музеї, до його зачинення, було відведено по однієї залі. Алла Сергіївна розповіла, що вперше в Крим Леся приїхала в 19 років, разом з мамою, Оленою Пчілкою, для лікування в Саках.

– Вони сподівалися, що туберкульоз кісток можливо лікувати грязями, – говорить Фролова. – Але, як потім з’ясувалося, це принесло тільки шкоду…

Багато дат, імен, адрес, де жила Леся то з мамою, то з тіткою, приїжджали сестри, родина брата… Потім, в останній період, вона відвідала Крим вже зі своїм чоловіком, Кліментом Квіткою. Він був адвокатом, працював деякий час у Сімферопольському суді.

Чи не ганьба…

На жаль, особливо ілюструвати цю оповідь майже нема чим. Ми топчемося біля цих столиків, із сумом на нас поглядає Леся з фотокопій. Ялтинських дореволюційних світлин небагато, є домівка Надсона зі стіни навпроти. Дім, де він квартирував, Леся відвідувала з мамою, написала вірші, які так і звуться – «Надсонова домівка в Ялті». В красивому домі купчихи Ліщинської, де зараз перебуває музей, Леся Українка не жила, вона знімала флігель у дворі. Потім, до музейного періоду тут були комуналки, які почали розселяти після 1976 року, коли вирішили зробити в будівлі музей.

Перша експозиція з’явилася в 1991 році, а сам музей був відкритий у 1993-му. Було це дуже непросто, бо тоді ж, у 93-му, в лютому, кримський письменник  Дмитро Кононеко писав: «І чи не ганьба, коли в наш цивілізований час в Криму робиться все, аби перешкодити відкриттю одного-єдиного літературного музею Лесі Українки, поетеси, яка так ніжно і тепло оспівала цей край у своїх невмирущих поезіях!»

Про себе Леся колись сказала дуже сучасно: «почитаєма, але не читаєма». А зараз ще й «не відвідуєма» чи «зачинена на ремонт».

Світильники правди

«І все-таки поетеса невтомно запалювала світильники художньої правди для сучасників та нащадків, як запалювали наші предки ці світильники, що були знайдені археологами неподалік від Ялти, на межі тисячоліть. Так народжувалися під її пером інші твори з антично-римської епохи: “Оргія”, “Йоганна, жінка Хусова”, “Адвокат Мартіян” та інші», – це вже з іншого джерела, зі старого сайту Музею Лесі Українки. Автор більшості текстів на сайті є Світлана Кочерга, яка була до 2014 року завідуючою відділу «Музей Лесі Українки». Алла Фролова – її учениця з Гуманітарного університету (зараз це – Гуманітарно-педагогічна академія). Каже, що Світлана Олександрівна зараз живе в Ровно, каже це без всяких акцентів, здається, занадто байдуже.

Нового сайту, як це зробили інші державні установи в Криму,  поки не зроблено. Тому дізнатися про щось новеньке з музейного життя можна тільки від працівників відділу. Наприклад, про те, що в підтримку традиції, 25 лютого до пам’ятника поетесі покладуть квіти, а 26-го до Музею прийдуть школярі на захід, який проводився й раніше – «Сім струн».

–  Буде театралізована екскурсія по трьом залам, – пояснює Алла Фролова. –  Будуть сценки, вірші. Плануємо 15, максимум 20 людей. Музей виступає організатором. Підтримують – ялтинське відділення союзу письменників, вони будуть брати участь в покладанні квітів. Є організація українців Ялти, але з ними зв’язку немає. Студенти медичного коледжу, Гуманітарної академії…

Щодо ремонту, по словам Алли Сергіївни, зроблено проектно-кошторисну документацію. Коли розпочнуться самі роботи, вона не знає.

– На реставрацію ми заходимо й в праве крило. Ця частина зараз жила, її орендують, але з закриттям на реставрацію, люди звідти з’їдуть.

На останок запитую у стареньких доглядачок, чи бувають відвідувачі, бо за майже годину в Музей ніхто не заглянув, крім школярів, що прийшли по вірші для заходу.

– Зрозуміло, що бувають, але взимку завжди мало…

 

 

Комментарии