Закрыть
Про нас
Сайт «Кримський терен» - проект Українського культурного центру в Криму. Український культурний центр (УКЦ) був заснований 7 травня 2015 року. Ціллю його створення є збереження української мови й культури на півострові, долучення до історії, традицій, творчості українського народу. Працювати в цьому напрямку складно, але українська приказка вчить: «Як без дiла сидiти, можна обдубiти!»
Поддержать проект




Берегиня українського мистецтва

Віра Роїк зібрала кримських українців
Olenka
Оlenka P.
20.10.17
0
Рушники, національний одяг, полотна, книги, учні, музей… Усе це пов’язано з Вірою Сергіївною Роїк. Більше половини свого життя провела вона в Криму, а скільки всього встигла! Із чоловіком і сином поселилися в Сімферополі в 1952-му, а пішла з життя сім років тому, проживши 99 років. Вона сформувала власну школу вишивальниць, роботи яких експонувалися і високо поціновувалися навіть на міжнародних виставках.

Захід, присвячений пам’яті великої вишивальниці, відбувся на початку жовтня в республіканській бібліотеці імені Івана Франка. Ведучий, екс-керівник Українського інформаційно-культурного центру Криму, мистецтвознавець Владислав Єрмаков сказав:
– У нас на сьогоднішній день Віра Роїк – це джерело, яке об’єднує, яке веде до діалогу. Її ім’я асоціюється з культурою, мистецтвом, бо це людина мистецтва. Саме культура є першим кроком, коли виникають непорозуміння, коли потрібен діалог і можливість налагодити якісь відносини. Ми зберігаємо традицію зустрічатися у день народження та день пам’яті Віри Сергіївни. На жаль, у нас не так багато таких можливостей, де ми могли б поговорити, поспілкуватися про українське мистецтво і культуру. Ім’я Віри Роїк буде ще багато років потрібне нам, нашим державам.

Лунали пісні, вірші, спогади. Микола Готовчиков, журналіст та музейний працівник з Червоногвардійського району, розповів:
– Вона була не тільки берегинею традицій, але й новатором. Я пам’ятаю, що на якійсь виставці, вона сказала: «Вам не здається, що цей зелений колір на моєму рушничку дещо дерзить?» Я відповів, що навпоки, це чудово, це такий модерн…

Письменник Михайло Вишняк подякував синові вишивальниці, Вадиму Михайловичу Роїк, який, за його словами, допомагає не забувати про зв’язок з красою, долучає нас до неї «у цей неадекватний складний час». Він наголосив, що є думка – задля збереження пам’яті про Віру Роїк видати вірші, присвячені їй. (Деякі з них лунали й в бібліотеці.)

Більшість присутніх на пам’ятному заході розмовляла українською, що було цілком природньо та дуже приємно. Ми поцікавилися у Вадима Роїка, а як спілкувалися в їхній родині, якою мовою користувалася мати, Віра Сергіївна.
– У побуті вона розмовляла російською, бо в Криму було так прийнято. Але це не мало ніякого значення. Коли було потрібно, вона писала статті українською до журналів і газет. Так склалося життя, що ми більшу частину прожили в російськомовному середовищі: під час війни переїхали на Північний Кавказ, потім – до Криму. Був живий батько – розмовляли українською.

Також ми попросили його прокоментувати слова краєзнавця Сергія Пушкарьова про те, що Віра Роїк не належить Україні.
– Ні, то треба розуміти, – пояснив Вадим Михайлович, – що вона належить усьому людству, її знають у всьому світі, але вона належить Україні. Не було б України – не було б і Віри Сергіївни. Це слід розуміти.

Комментарии